ПАМ'ЯТКА ВЧИТЕЛЮ

Критерії, що мотивують організацію навчально-виховного процесу в
роботі з обдарованими дітьми

1. Обдаровані діти намагаються в процесі навчальної діяльності набути нових знань. Високі вимоги, які дають шанс на подальший розвиток,приймаються більш охоче, ніж занижені.
2. Обдаровані діти боляче переносять зміни в їх навчально-виховній діяльності в класі, коли вони проводяться без їхнього відома, без урахуванняїхньої думки.
   Обдаровані діти гостро реагують, якщо їх старання призводять до того, що їх ще більше завантажують.
3. Кожній обдарованій дитині треба надавати інформацію про якість особистої праці. Причому вона повинна бути оперативною, щоб учень міг внести корективи у свої дії.
4. Успіх без визнання призводить до розчару­вання.
   Кожна обдарована дитина хоче показати, на що вона здібна.
   Кожна обдарована дитина прагне до успіху — це реалізовані цілі. В
   досягнення цих цілей вона вкладає багато особистої енергії.
   Обдаровані діти відчувають радість від навчальної діяльності, задовольняючи свою потребу в особистій причетності до результатів праці. Вони хочуть, щоб їхні дії були важливі для когось конкрет­но (для вчителя, батьків, суспільства тощо).

Організація домашньої роботи для обдарованих дітей

Великою проблемою для обдарованих дітей є переобтяження домашніми завданнями. Талановита,здібна дитина увесь час прагне до улюблених занять, її часто неможливо пере­ключити на відпочинок, фізичні вправи чи гру. До того ж це, як правило, людина дуже відповідальна, яка намагається все ретельно виконати. Додайте до цього педагогічну безпорадність батьків, економічні негаразди, екологічну ситуацію. Через постійні перенавантаження під час навчаннявідбувається не розвиток, а руйнування здоров'я і таланту молодої людини, а звідси — гіркі розчарування батьків і дітей, марні сподівання держави відновити інтелект нації. Застосування домашнього завдання спрямоване на:

• засвоєння нових знань (теоретичне);
• формування навичок і вмінь (емпіричне);
• застосування знань, навичок і вмінь (прак­тичне);
• узагальнення і систематизацію (узагаль­нююче);
• підготовку до засвоєння нових знань (пропедевтичне);
• проективне домашнє завдання.

• завжди домашнє завдання доцільно давати наприкінці уроку. Як його підсумок домашнє завдання доцільне тоді, коли за змістом матеріал домашньої роботи тісно пов'язаний з класною, слугує поглибленню, розвитку або застосуванню знань, навичок і вмінь, набутих на уроці. Таке завдання дається за 5—6 хвилин до кінця уроку з необхідними інструкціями, зразками. Пропедевтичне домашнє завдання дають напередодні уроку за умов, коли увагу учнів треба спрямувати на розв'язання проблеми, з'ясування провідної ідеї, закономірності. Як пропедевтичне домашнє завдання даються проекти, дослі­дження, твори, складні математичні та фізичні задачі.
  Такі завдання викликають механізм відображення, допомагають побачити мету роботи, скласти план її виконання і поступово рухатися до розв'язку проблеми.Такі завдання викликають механізм відображення, допомагають побачити мету роботи, скласти план її виконання і поступово рухатися до розв'язку проблеми. Як свідчать дослідження дидактів, ефектив­ними є прогностичні пізнавальні задачі як засіб розвитку пізнавальної самостійності учнів.Тематичне домашнє завдання дається до всієї теми, щоб учні самостійно спланували його виконання. Воно містить необхідні вправи і практичні роботи. Спершу вчитель пояснює особливості кожного типу і виду домашнього завдання, оптимальну технологію виконання, дає поради учням із різними інтересами, здібностями, темпом навчання, характером мислення, пам'яті.Тематичні домашні завдання передбачають консультації вчителя, лаборанта.традиційною формою домашнього завдан­ня є «акордна», яка має характер «занурення» в проблему, коли треба сприйняти й осмислити великий за змістом матеріал за короткий час (за досвідом М.Щетініна).за змістом матеріал за короткий час (за досвідом М.Щетініна).Варіативні (альтернативні) домашні завдання, наприклад, твори на тему: «В гостях у феодала», «Подорож до скіфів...».

Гіперактивна дитина. Що ТРЕБА робити?

Педагогічні прийоми, які рекомендується застосовувати вчителям:

1. Фізкультхвилинки, психогімнастичні вправи, для подолання рухового автоматизму, зняття м’язового напруження.

2. Для розвитку емоційно-вольової регуляції – посильні доручення і схвалення за старання і правильне його виконання.

3. Для підтримки і розвитку мотивації діяльності школяра – заохочення і підтримка учня на кожному етапі виконання завдання. Але, на жаль, часто педагоги прагнуть не вирішити проблему гіперактивності учня, а навпаки, позбутися її, наполягаючи на переведенні такої дитини до іншої школи. Деякі вчителі застосовують жорсткі санкції стосовно гіперактивного школяра: постійно його сварять, соромлять при однокласниках, докоряють за погану поведінку чи неохайне виконання завдання, відсаджують на останню парту, викликають батьків, направляють до кабінету психолога.Отже, виникає необхідність надати психолого-педагогічну підтримку вчителям, батькам. Взаємодія педагога і психолога полягає в тому, що формування, розвиток, корекція особистісних рис дитини неможлива без зміни системи взаємин, в яких вона знаходиться.

Корекція і зниження проявів агресивності гіперактивних дітей.

На етапі застосування вчителем рекомендацій психолога важливим є те, що робота з гіперактивними школярами має бути індивідуальна, при цьому слід приділяти увагу їх слабкій самоорганізації та відволіканню. Так, від педагога вимагається, по можливості, ігнорувати негативні прояви в поведінці школяра, і заохочувати гарну поведінку. Під час уроку обмежити фактори, що відволікають дитину:

1. Цьому сприяє вибір місця за партою для гіперактивного учня – це місце повинно бути в центрі класу, навпроти дошки і недалеко від столу учителя, серед гарних учнів. Повинен бути хороший візуальний контакт з учителем.

2. Надати можливість учневі швидкого звертання до вчителя по допомогу, якщо виникли труднощі.

3. Для утримання уваги гіперактивною дитиною необхідно користуватися тактильними прийомами (доторкнутися або використовувати спеціальний жест).

4. Позитивний ефект має похвала гіперактивного учня при швидкому і успішному виконанні завдання.

5. Похвалити сусіда за партою, почувши, що хвалять його сусіда за партою, дитина з дефіцитом уваги повертається до виконання завдання, не відволікається.

6. Учитель говорить, що для виконання завдання треба зосередитися.

7. Створювати ситуації успіху для дитини, знизити вимоги на початку завдання, розбити завдання на короткі етапи.

8. Бажано для занять використовувати першу половину дня, з чіткими правилами, записувати завдання на дошці.

9. Давати чіткі, короткі інструкції.

10. Бути емоційним, експресивним педагогом.

11. Використовувати гнучку систему заохочень і покарань.