Тривожна дитина, як допомогти?
Портрет тривожної дитини
Тривожна дитина, входячи до класу, напружено вдивляється в усе, що знаходиться навколо, несміливо, майже беззвучно здоровається і ніяково сідає на краєчок найближчого стільця. Здається, що вона очікує яких-небудь неприємностей.
Таких дітей у школі чимало, і працювати з ними навіть складніше, ніж з іншими категоріями «проблемних» дітей, тому що і гіперактивні, і агресивні діти завжди на очах, як на долоньці, а тривожні намагаються тримати свої проблеми при собі. їх відрізняє надмірне занепокоєння, причому іноді вони бояться не самої події, а її передчуття. Часто вони очікують найгіршого. Діти почувають себе безпомічними, побоюються грати в нові ігри, приступати до нових видів діяльності. У них високі вимоги до себе, вони дуже самокритичні. Рівень їхньої самооцінки низький, такі діти дійсно думають, що вони гірше за інших в усьому, що вони некрасиві, нерозумні, незграбні. Вони шукають заохочення, схвалення дорослих у всіх справах.
Для тривожних дітей характерні соматичні проблеми: біль в животі, запаморочення, головні болі, спазми в горлі, утруднений поверхневий подих тощо. Під час прояву тривоги вони часто відчувають сухість у роті, ком у горлі, слабість у ногах, прискорене серцебиття.
Критерії визначення тривожності в дитини
1. Постійне занепокоєння.
2. Труднощі, іноді неможливість сконцентруватися на чому-небудь.
3. М'язова напруга (обличчя, шия).
4. Дратівливість.
5. Порушення сну.
Можна припустити, що дитина тривожна, якщо хоча б один із критеріїв, перерахованих вище, постійно виявляється в її поведінці.
Ознаки тривожності
Тривожна дитина:
1. Не може довго працювати, не утомлюючись.
2. Їй важко зосередитися на чомусь.
3. Будь-яке завдання викликає зайве занепокоєння.
4. Під час виконання завдань дуже напружена, скована.
5. Бентежиться частіше за інших.
6. Часто говорить про напружені ситуації.
7. Як правило, червоніє в незнайомій обстановці.
8. Скаржиться, що їй сняться страшні сни.
9. Руки в неї звичайно холодні і вологі.
10. У неї нерідко буває розлад роботи шлунку.
11. Сильно упріває, коли хвилюється.
12. Не має гарного апетиту.
13. Спить неспокійно, погано засинає.
14. Полохлива, багато що викликає в неї страх.
15. Звичайно неспокійна, легко засмучується.
16. Часто не коже стримати сльози.
17. Погано переносить чекання.
18. Не любить братися за нове діло.
19. Не упевнена у собі, у своїх силах.
20. Боїться стикатися з труднощами.
Підсумовуйте кількість «плюсів», щоб одержати загальний бал тривожності.
Висока тривожність — 15 - 20 балів; середня — 7 - 14 балів; низька — 1 - 6 балів.
Діти часто відчувають страх розлуки із батьками. Наявність страху розлуки можна визначити за наступними критеріями (П.Бейкер).
Як допомогти тривожній дитині
Робота з тривожною дитиною пов'язана з значними труднощами і, як правило, забирає багато часу.
Фахівці рекомендують проводити роботу з тривожними дітьми в трьох напрямках:
1. Підвищення самооцінки.
2. Навчання дитини умінню керувати собою в конкретних, найбільш хвилюючих її ситуаціях.
3. Зняття м'язової напруги.
Розглянемо докладніше кожне з названих напрямків.
Суїцидальна поведінка підлітків
(ІНФОРМАЦІЯ ДО БАТЬКІВСЬКИХ ЗБОРІВ)
Друга половина ХХ – початок ХХІ століть характеризується різким збільшенням в усьому світі числа самогубств і замахів на власне життя. Переважно це стосується дітей та молоді. За даними ВООЗ, у 1985 році у світі покінчили життя самогубством понад 500 тисяч осіб, а в 2000 році – вже 820 тисяч людей, з них 20% приходиться на підлітковий та юнацький вік. Суїцид значно «помолодшав». Вже відомі випадки самогубства серед дітей дошкільного віку.
Загальна кількість самогубств перевищує сумарну кількість смертей від тифу, дизентерії, скарлатини, дифтерії, коклюшу, поліомієліту, кору, малярії, бронхіту та ревматизму.
У наш час суїцид визначають, як усвідомлений акт позбавлення себе життя, скоєний під впливом психотравмуючих ситуацій, при яких особисте життя, як вища цінність, втрачає для людини сенс.
Є певні соціально-демографічні особливості суїцидальної поведінки підлітків:
- Стать – дівчата частіше скоюють спроби самогубства, однак у хлопців суїцид частіше носить завершений характер;
- Вік – у 14-25 років спостерігається найбільше число самогубств, що часто пов’язано з пред’явленням більш високих вимог до адаптаційних можливостей особистості.
- Місце проживання – кількість самогубств серед міських жителів вища, ніж у селян. У межах одного міста частота завершених самогубств вище в центральній його частині, а незавершених – на околицях
- Сім’я – серед суїцидантів частіше зустрічаються підлітки, які мають вітчима або мачуху, виховуються в неповній сім’ї. Великий вплив на суїцидальну поведінку дітей та підлітків має характер стосунків між дорослими у родині: брак емоційної та духовної згуртованості, неузгодженість цілей і потреб, обмеженість у спілкуванні, нездатність вберегти родину від впливу і втручання зовнішніх авторитетів.
- Соціальний та матеріальний статус – соціальна дезадаптація, що виявляється в соціальній та матеріальній незахищеності, частій зміні місць навчання, жорсткій матеріальній залежності, що унеможливлює задоволення підлітком важливих особистісних потреб; знижений соціальний та матеріальний статус порівняно з групою однолітків
Особистісні передумови суїцидальної поведінки:
- тривале зосередження на певному емоційному стані, «внутрішнє» повторення переживань, пов’язаних з неприємними подіями;
- дратівливість, висока конфліктність;
- вразливість, яка спричиняє психічне виснаження людини;
- суперечлива самооцінка, звинувачення інших у всіх своїх бідах
- гіпертрофована потреба у самоствердженні;
- слабкий вольовий контроль, несамостійність;
- схильність до самозвинувачень, підвищене почуття провини;
- особистісна незрілість, інфантильність (унеможливлюють самоствердження, самореалізацію)
До групи ризику серед підлітків відносять таких, які:
- Дуже ізольовані (не мають друзів або мають одного товариша)
- Вважають себе скривдженими
- Мають попередні спроби самогубств, або в анамнезі були спроби суїциду серед родичів чи близьких друзів
- Вважають себе жертвами насильства (фізичного, сексуального або емоційного)
- Пережили важку втрату (смерть близької людини або розлучення батьків)
- Втратили надію, мрії, ідеал, переживають розчарування
- Переживають нещасливе кохання
- Наслідок невдалих ранніх статевих стосунків
- Діти з неблагополучніх сімей
- Депресивні стани, апатія, емоційне спустошення
- Підлітки, що вживають алкоголь або наркотики
- Підлітки, що входять до специфічних молодіжних субкультур (ЕМО, Готи, тощо), або до релігійних сект
- Діти, що надто захоплюються комп’ютерними іграми – «стрілялками», «бродилками»;
- Психічні відхилення (маніакальні ідеї самогубства, паталогічні докори сумління або глибока скорбота, імпульсивне самогубство) В таких випадках немає явних причин та мотивів
Підвищення самооцінки
Звичайно ж, підвищити самооцінку дитини за короткий час неможливо. Необхідно щодня проводити цілеспрямовану роботу. Звертайтеся до дитини по імені, хваліть її навіть за незначні успіхи, відзначайте їх у присутності інших дітей. Однак ваша похвала повинна бути щирою, тому що діти гостро реагують на фальш. Причому дитина обов'язково повинна знати, за що її похвалили. У будь-якій ситуації можна знайти привід для того, щоб похвалити дитину.
Бажано, щоб тривожні діти частіше брали участь у таких іграх у колі, як «Компліменти», «Я дарую тобі...», що допоможуть їм довідатися багато приємного про себе від навколишніх, глянути на себе «очима інших дітей». А щоб про досягнення кожного учня чи вихованця довідалися навколишні, у групі дитячого садку чи в класі можна оформити стенд «Зірка тижня», на якому раз на тиждень всю інформацію буде присвячено успіхам конкретної дитини.
Кожна дитина, таким чином, одержить можливість бути в центрі уваги навколишніх. Кількість рубрик для стенду, їхній зміст і розташування обговорюються спільно дорослими і дітьми.
У роздягальні, на шафці кожної дитини можна закріпити «Квітку-семи-квітку» (чи «Квітку досягнень»), вирізану з кольорового картону. У центрі квітки — фотографія дитини. А на пелюстках, що відповідають дням тижня, — інформація про результати дитини, якими вона пишається.
Така форма роботи сприяє встановленню контактів між дітьми, тому що вони звертаються по допомогу до товаришів, а батьки можуть дізнатися, чого ж домоглася їхня дитина протягом дня, які в неї успіхи.
Позитивна інформація дуже важлива і для дорослих, і для дітей, для установлення взаєморозуміння між ними. Причому потрібна вона для батьків дітей будь-якого віку.
Використання наочної форми роботи допомагає вирішити відразу кілька педагогічних задач, одна з яких — підвищення рівня самооцінки дітей, особливо тих, у кого висока тривожність.
Навчання дітей умінню керувати своєю поведінкою.
Як правило, тривожні діти не повідомляють про свої проблеми відкрито, а іноді навіть ховають їх. Тому, якщо дитина заявляє дорослим, що вона нічого не боїться, це не означає, що її слова відповідають дійсності. Швидше за все, це і є прояв тривожності, у якій дитина не може чи не хоче зізнатися.
У цьому випадку бажано залучати дитину до спільного обговорення проблеми. У дитячому саду можна поговорити з дітьми, сидячи в колі, про їхні почуття і переживання в хвилюючих ситуаціях. А в школі можна на прикладах літературних творів показати дітям, шо смілива людина — це не той, хто нічого не боїться (таких людей немає на світі), а той, хто вміє перебороти свій страх. Бажано, щоб кожна дитина сказала вголос про те, чого вона боїться. Можна запропонувати дітям намалювати свої страхи, а потім у колі, показавши малюнок, розповісти про нього. Подібні бесіди допоможуть тривожним дітям усвідомити, що в багатьох однолітків існують проблеми, подібні з тими, котрі характерні, як їм здавалося, тільки для них.
Звичайно, усі дорослі знають, що не можна порівнювати дітей один з одним. Однак, коли мова йде про тривожних дітей, цей прийом категорично неприпустимий. Крім того, бажано уникати змагаш. і таких видів діяльності, що примушують порівнювати досягнення одних дітей з досягненнями інших. Іноді травмуючим фактором може стати проведення навіть такого простого заходу, як спортивна естафета. Краще порівняти досягнення дитини з її результатами, показаними, наприклад, тиждень тому. Навіть, якщо дитина зовсім не справилася з завданням, ні в якому разі не можна повідомляти батькам: «Ваша дочка гірше усіх виконала аплікацію» чи «Ваш син закінчив малюнок останнім».
Якщо в дитини виявляється тривога при виконанні навчальних завдань, не рекомендується проводити які-небудь види робіт, що враховують швидкість. Таких дітей варто запитувати не на початку і не наприкінці уроку, а в середині. Не можна підганяти і квапити їх.
Звертаючись до тривожної дитини з проханням чи питанням, бажано установити з нею контакт очима: або ви нахилитеся до неї, або підніміть дитину до рівня ваших очей.
Спільне з дорослим вигадування казок і історій навчить дитину виражати словами свою тривогу і страх. І навіть якщо вона приписує їх не собі, а вигаданому герою, це допоможе зняти емоційний вантаж внутрішнього переживання і якоюсь мірою заспокоїть дитину.
Навчати дитину керувати собою в конкретних, найбільш хвилюючих її ситуаціях .можна і потрібно в повсякденній роботі з нею.
Грати можна як в рольові ігри, так і в знайомі ситуації, які викликають особливу тривогу дитини (наприклад, ситуація «боюся вихователя, учителя» дасть дитині можливість пограти з лялькою, що символізує фігуру педагога; ситуація «боюся війни» дозволить діяти від імені бомби, тобто чогось страшного, чого боїться дитина).
Ігри, у яких лялька дорослого виконує роль дитини, а лялька дитини — роль дорослого, допоможуть дитині виразити свої емоції, а вам — зробити багато цікавих і важливих відкриттів. Тривожні діти бояться рухатися, але ж саме в рухливій емоційній грі (війна, «козаки-розбій-ники») дитина може пережити і сильний страх, хвилювання, і це допоможе їй зняти напругу в реальному житті.
Зняття м'язової напруги
Бажано при роботі з тривожними дітьми використовувати ігри на тілесний контакт. Дуже корисні вправи на релаксацію, техніка глибокого подиху, заняття йогою, масаж і просто розтирання тіла.
Ще один спосіб зняття зайвої тривожності — розфарбовування обличчя старими маминими помадами. Можна також улаштувати імпровізований маскарад, шоу. Для цього треба приготувати маски, чи костюми, просто старий одяг дорослого. Участь у виставі допоможе тривожним дітям розслабитися. А якщо маски і костюми будуть виготовлені руками дітей (звичайно, за участю дорослих), гра принесе їм ще більше задоволення.
Рекомендації батькам
1. Спілкуючись з дитиною, не підривайте авторитет інших значимих для неї людей. (Наприклад, не можна говорити дитині:« Багато ваші вчителі розуміють! Бабусю краще слухай!»)
2. Будьте послідовні у своїх діях, не забороняйте дитині без усяких причин те, що ви дозволяли раніш.
3. Враховуйте можливості дітей, не жадайте від них того, чого вони не можуть виконати. Якщо дитині важко дається який-небудь навчальний предмет, краще зайвий раз допоможіть їй і надайте підтримку, а при досягненні навіть найменших успіхів не забудьте похвалити.
4. Довіряйте дитині, будьте з нею чесними і приймайте такою, якою вона є.
5. Якщо з яких-небудь об'єктивних причин дитині важко учитися, виберіть для неї гурток по душі, щоб заняття в ньому приносили їй радість і вона не почувала себе не такою як інші.
Якщо батьки незадоволені поведінкою і успіхами своєї дитини, це ще не привід, щоб відмовити їй в любові і підтримці. Нехай вона живе в атмосфері тепла і довіри, і тоді проявляться всі її численні таланти.